1 листопада ми написали вам про невидимих дітей і попросили зібрати для них подарунки. Це діти з важкою інвалідністю, які практично не виходять з дому.
Коли ми писали, то навіть самі не уявляли наскільки ці діти невидимі. Дехто з них не був в жодних списках організацій дітей з інвалідністю. В списках тих, хто колись отримував допомогу в Скарбниці Надії їх теж не було. Про когось з них ми дізнались абсолютно випадково. А про когось згадали лише через те, що мама дитини волонтерить – в`яже шкарпетки для жителів інтернату або проводить майстер-класи.
Отож, ми попросили, а ви як бджілки знесли на подарунки. Далі на офіс прийшла волонтерка Олена Щепанська, яка три дні складала подарунки по пакетам і вела список того, чого ще не вистачає. Потім ми з`вязались з Nataliya Bohatska, яка швидко докупила все в Іспанії та вислала в Україну. Vitaliya Prit передала солодощі. Разом з Леся Глущишин знову відшліфовуємо список, докидаємо ще двох дітей, які знайшлися в процесі, сортуємо пакунки по районам міста.
4 грудня отець Юрій Яцюк та завідувач хіругічним центром Рівненської обласної дитячої лікарні Поліщук Микола одягли священничі ризи, взяли 52 пакунки та вирушили намотувати кілометри по місту та по ближнім від Рівного селам. Поміж візитами до дітей Микола Федорович разом з Юрою привітав дітей в онкоцентрі, а Юра ще організував поїздки в Мирогощанський інтернат та Дядьковицький центр соціальних послуг. Завершив цей марафон отець Юрій аж 17 грудня в рідному Городищі.
Було багато посмішок, слів, обіймів, фото, добрих слів і побажань. Юра сказав про дітей та їх батьків “Їм дуже треба увага, спілкування, особливо мамам”. В деяких квартирах і домівках помічники Миколая були і годину, і довше. Я точно знаю, що у ці дні Рівне наповнилось добром. Ще раз напишу – навіть ми самі не уявляли, наскільки деякі діти невидимі. Одна мама написала, що вперше за 9 років до її сина прийшов посланець від Святого Миколая. Інша мама розповіла, що після народження дитини вона втратила майже всіх знайомих, рідних і подруг. “Таке відчуття ніби я народила якусь не правильну, зіпсовану дитину і якщо вони будуть мені дзвонити, то з ними трапиться щось подібне” – сказала вона.
Дякую. Вклоняюсь до землі кожному, хто долучився до подарунків від Святого Миколая. Наступного року ми трошки змінимо формат, додатково ще будемо збирати подарунки для братиків і сестричок дітей з інвалідністю, бо ці діти теж особливі. Сподіваємось ви нас підтримаєте.
На жаль, я не можу перерахувати кожного, хто приносив подарунки. Чесно, ми захлинулись в ваших дзвінках і повідомленнях та припинили вести в список десь після десятої людини, яка домовилась про зустріч, залишила пакунок під дверима фонду або вислала Новою поштою. Дякуємо кожному з вас! Обіймаємо кожного з вас !
Дякую отцю Юрію, який вже кілька років поспіль ходить по домівкам вітати дітей. Каже, що це важко і довго, але кожного року йде знову.
Дякую Миколі Федоровичу, який вразив всіх в саме серденько вже просто своєю участю в проекті.
Дякую Anna Zaginey Gergelyuk, яка складала основний список дітей і побажань, але свого Тьому в список не включила, бо іншим дітям треба більше і не хотіла зайвий раз турбувати Юрчика.
Дякую Рівненській єпархії та Владиці Рівненському та Острозькому Іларіону за фінансову підтримку проекту.
Я точно знаю, що ім`я кожного з вас Боженька записав у себе в великій книзі добра. В коментарі закину повідомлення від мам. Ви побачите, що зробили велику справу.
Більше фото за >>посиланням