Починаємо розповідати вам про волонтерство.

З волонтерства почалась історія благодійний фонду “Скарбниця Надії. Вірніше, фонду тоді, наприкінці 2009 року не було, та й мети створювати фонд не було. В онкогематологію прийшов Олександр Петровський і почав розповідати історії дітей з онкології на сайті. До нього долучилась сестра Євгенія, яка протягом кількох років робила неймовірні фото дітей. З часом команда росла і виросла в благодійний фонд. Але кожна людина в фонді пройшла через волонтерство. І починали ми зі збору коштів на підгузники для маленької дівчинки, яка зараз є на фото.

Зараз маємо багато людей, які безоплатно виконують різні завдання. Як розділити цих людей на якісь окремі категорії? Не знаємо. Почнемо з тих, хто забезпечує рутину, чию працю напевно найменш видно.

Передати пробірки на Київ, зустріти їх в Києві і завезти в Охматдит. Поїхати в аптеку за ліками і привезти їх дитині в лікарню вночі. Постійно координувати доставку та оплату питної води в онковідділенні. Поїхати в Києві в якусь лікарню, знайти там лікаря, забрати та переслати виписку і знімки дитини, щоб мама з Рівного спеціально заради цього не їхала до столиці. Розібратись яку побутову техніку треба купити, вивчити пропозиції цін, попросити про знижки. Завезти дитину до Києва чи Львова на обстеження. Привезти з Києва дитину після лікування. Поремонтувати побутову техніку в онкології. Вести сайт і сторінку фонду. Допомагати бухгалтеру робити звіти. Розробити макети і роздрукувати подяки благодійникам. Наліпити і привезти вареників з картоплею, бо тільки їх зараз хоче їсти один хлопчик на хімії. Проїхатись по місту щоб розвезти подяки. Зібрати іграшки на коробку хоробрості, посортувати, попакувати. Стати помічником святого Миколая і кожного року готувати подарунки дітям в онкологію, скласти список і розкласти кожному подарунок відповідно до його віку та вподобань.

Чи можна було цього всього не робити? Напевно можна. Без цього робота в дитячій онкології не зупинилась би, дітей би лікували далі. Але ми глибоко переконані, що мама в онкології не повинна думати як передати аналізи на Київ чи як залишити малу дитину, щоб поїхати в якусь аптеку за ліками бо тільки там вони є, а лікар – як поремонтувати пральну машинку.
Щодня хтось з волонтерів фонду робить таку непомітну роботу.

Фактично, Скарбниця Надії всі роки тримається на безоплатній роботі волонтерів. Кожен робить в цьому пазлі свій шматочок. Ми знаємо, що ваша робота часто непомітна для людей. Але ми також точно знаємо, що про неї знає Бог.

Дякуємо вам. Схиляємо голову перед працею кожного з вас. Без вас не було б нічого.

#15років_15відео
П’яте відео
#РазомМожемоБільше

Деталі проекту.
1. Фото дітей завантажені в рандомному порядку, без прив’язки до теми поста.
2. Якщо ви нас знаєте і ще не надали нам фото – зв’яжіться з нами, останні відео ми ще монтуємо і додамо фото вашої дитини.
3. Безпосередньо за фінансовою допомогою до благодійного фонду “Скарбниця Надії” під час лікування зверталась частина родин, інші впорались з лікуванням без допомоги фонду.
4. Проект створений до 15 річниці благодійного фонду “Скарбниця Надії”, на відео використані фото дітей та молодих людей, які проходили лікування раку в Рівненській обласній дитячй лікарні та інших лікарнях у віці до 18 років. Фото використані з дозволу дітей та/або їх батьків.

Цими відео ми хочемо подякувати всім, хто допомагає дітям з онкологією пройти шлях важкого лікування. Також маємо на меті підтримати тих, хто лікується зараз і показати їм, що рак виліковний.

Всі відео проекту можна переглянути на сайті фонду
https://skarbnitsya.org/category/dopomoga-paciyentam/vypusknyky/rak-ne-vyrok/