Щоразу важче і важче даються слова про дітей, які стають янголами. Найбільше болить, коли це діти, що залишають нас наприкінці лікування. Ромчик більше року проходив лікування лейкозу. Те, скільки переніс цей надзвичайний хлопчик із серцем справжнього дорослого чоловіка, важко уявити…

Серце Роми постраждало найбільше. Коли під час високодозованої хімії дитині доводиться перенести ще і операцію на серці, ти внутрішньо розумієш, що дитині  буде в сотні і тисячі разів важче лікуватись. Та завжди залишається надія. Завжди сподіваєшся, що разом зможемо, подолаємо… Не змогли…

Рома сприймав лікування по-дорослому. Він знав, що неминуче кожного разу треба повертатись у відділення. Знав, що наполегливість допоможе здолати страшну хворобу. Цього разу хвороба виявилась сильніша.

Дзвінок мами Ромчика і слова: “Ми в реанімації, у нас тромб” майже не залишили надії… Рома пішов дуже швидко…

Дякуємо всім, хто допомагав Ромі та його батькам. Дякуємо всім, хто весь цей час був поруч. Сил батькам пережити цю втрату.