Пам`ятаєте, у вересні в нашій реанімації було дві дитини – Марічка з анорексією та Андрій з запаленням легень і сепсисом? Cьогодні ми маємо для вас хороші новини про обох дітей!
Спочатку про Марічку. Ми не виставляли її фото з реанімації. Коли я бачила цю дівчинку, у мене не піднялась рука її сфотографувати. Марічка була сірого кольору, вся в трубках, підключена до апарату ШВЛ, не могла розмовляти, лише дивилась так, що було зрозуміло – їй фізично важко навіть відкривати очі. Це було жахливо, кісточки обтягнуті шкірою. Тіло дівчинки було вкрите плямами. В одну з п`ятниць нам сказали, що дівчинка помирає, відмовляють всі органи, була зупинка серця і судоми. Але в понеділок все ж був дзвінок з лікарні з проханням купити ліки! Значить ще жива! Через кілька днів сказали, що вдалось стабілізувати ниркову недостатність. Ще тижнів через три старша медсестра взяла на тиждень відпустку і подзвонила у перший день після відпустки. Вона сказала: “Дівчата кожен день її бачать, то вона їм однакова, а я тиждень її не бачила і кажу вам, що дитина змінилась. Зараз вона дивиться ясними очима і чітко видно як Марічка усвідомлено кліпає, коли її щось питаєш”. Мама читала їй листи підтримки, які написали дівчинці сестри та родина і було помітно як дівчинка ледь-ледь посміхається. Ми передавали в лікарню ліки, хоч і самі вже не вірили. Ми просили у вас кошти і знову купували ліки, не задаючи багато запитань як дитина, бо розуміли що буде відповідь лише одна “критично важка”. Але кинути дитину посеред дороги, хай куди веде та дорога, теж неможливо.
А ще тижнів через три дзвінок від старшої медсестри: “Сидить на ліжку, тримає в руках шматочок батона! Їсть сама! Ви можете уявити, яке чудо Боже!!!!” Ще кілька тижнів дівчинка лежала в районній лікарні у Володимирці і зараз Марічка вже дома. Вона відновлюється, помаленьку набирає вагу під наглядом психолога, вчиться ходити, у неї відновилась пам`ять і навички читання. Безмежна подяка лікарям, медсестрам та санітаркам! Ви не складали руки, а лікували тоді, коли надії вже не було.
Дякуємо кожній людині, яка допомагала дівчинці, це був важкий збір коштів. Але з вашою допомогою дівчинка отримувала безперервне лікування протягом двох місяців в реанімації. Благодійний Фонд “Скарбниця Надії” закупив для неї ліки, розхідні матеріали та засоби догляду на суму 72 тисячі гривень. Дякуємо – це Боже диво сталось і з вашою допомогою!
Сьогодні я спілкувалась з мамою Андрія. Його лікарі витягли з вкрай важкої пневмонії та плевриту, у хлопця був сепсис. Зараз хлопець дома, відновлюється, продовжує дистанційно навчання в Тернопільському військовому ліцеї, планує повертатись до повноцінного навчання.
Якщо з Марічкою витрати були кожного тижня протягом довгого часу, то з Андрієм треба було закупити ліки терміново, перед вихідними, бо у мами грошей вже немає, вже все витрачено за попередні дні. І ви пожертвували кошти! 50500 гривень за менш ніж два тижні, це величезна сума, витрачена на Біовен та антибіотики. Нещодавно хлопець пройшов обстеження, у нього є спайки на легенях, які свідчать про те, наскільки складною була ситуація.
Завдяки лікарям та вам Андрій живий. Начмед лікарні нещодавно сказала нам: “Я вам кажу однозначно, якби не допомога фонду цей хлопець би не вижив”. Дякую вам, за ваші добрі справи, неймовірні люди!
Обіймаю кожного з вас!