Мені навіть не потрібно довго пригадувати, коли ж я востаннє бачила Максима. Це було рівно два місяці тому, на зустрічі з байкерами, присвяченій дітям, яким вдалося вийти переможцями у двобої з смертельною хворобою – раком… Ця зустріч справила неймовірне враження не лише на дітей-переможців: дорослих, змужнілих, прекрасних юнаків та дівчат, які весело та з задоволенням приймали участь у «байкерській забаві», але і на нас, волонтерів, яких накрило хвилею позитивних емоцій.
Серед дітей-переможців радо зустрічав байкерів і наш Максим Гаврилюк – з такою «голлівудською посмішкою», ентузіазмом та радістю, неймовірним позитивом він би міг прикрасити обкладинки будь-яких новомодних журналів для тинейджерів, тим самим завоювавши мільйони сердець дівчаток-підлітків, які б тільки при погляді на цього неймовірно гарного хлопчика мовчки зітхали б та мріяли про своє перше кохання.
Логічним завершенням цієї фотосесії було б повідомлення про те, що красень – Максимко потонув в обіймах шанувальниць…
Однак доля готує для дитини інше випробування… Сказати, що коротке смс-повідомлення вранці: «У Максима Гаврилюка рецидив» вразило та зіпсувало весь день, настрій – це нічого не сказати. Дитина потонула в обіймах, однак не позитивного та повноцінного життя, а хвороби, яку не було подолано, а яка тільки причаїлася…
Та чи можна порівняти почуття відчаю волонтерів з тими відчуттями, які знову заволоділи хлопчиком та його родиною? Думки: чому, як, що робити, чи варто, де взяти кошти, чи вистачить сил та грошей? Ці думки не відпускають маму Лесю і досі. Мама Максима розповідає, що тільки-тільки почав забуватись той час, проведений три роки тому у відділенні. Тільки зараз, здається, почалось спокійне розмірене життя. І ось він той вражаючий у саме серце постріл – рецидив лейкозу.
Минуло три роки відтоді, коли Максим уперше подолав хворобу. Але з того часу в родині мало що змінилось у фінансовому плані. Вони так само проживають у гуртожитку на 12 квадратних метрах. Тато так само працює водієм, мама – прибиральницею. Батьки згадують, як нелегко було лікуватись вперше, і губляться у здогадах: де ж взяти кошти на цей раз? Мама і тато хлопчика у відчаї, адже знають, що «другий раунд» боротьби зі смертельною хворобою буде більш складним та дороговартісним.
Однак, не зважаючи на всі труднощі, батьками дитини та нами, волонтерами, вже прийнято рішення не дати хворобі шанс, вистояти і цього разу, перемогти!
Фонд вже оплатив з резерву деякі медикаменти для Макса – це фізрозчин, глюкоза та гепатопротектори, адже у хлопця гепатит В. Цей перелік ліків «потягнув» на 1400 гривень. Це лише на кілька днів. На найближчий час нам необхідно шукати кошти для оплати препарату Ланвіс – 2 флакони та венозного міні-порту. Це щонайменше 17 тисяч гривень.
Ми звертаємось до вас: допоможіть Максу подолати хворобу! Він та його мама наполегливі та впевнені у перемозі. Але без вашої допомоги їм не впоратись.
Координатор Юлія Кутик 097 93 807 54
Реквізити для надання допомоги:
УКРСИББАНК
БФ “Скарбниця Надії”
ЄДРПОУ 37685693
р / р 26009336789200
АТ “УкрСиббанк”
МФО 351005
Призначення платежу – добровільна пожертва для Гаврилюка Максима
КАРТА ПРИВАТБАНК
5169 3305 0192 5611, картка відкрита на голову фонду Кутик Юлію Миколаївну та прив`язана до поточного рахунку фонду
Призначення платежу – добровільна пожертва для Гаврилюка Максима
ПРИВАТБАНК
БФ “Скарбниця Надії”
ЄДРПОУ 37685693
р / р 26007054713460
КБ “ПриватБанк”
МФО 333391
Призначення платежу – добровільна пожертва для Гаврилюка Максима