Iсторія Олени Єсип з Рівненщини, яка викладає вокал дітям з інклюзією.
Олена Єсип — викладачка Клеванської музичної школи, що на Рівненщині. Вона має педагогічний стаж 16 років, вісім з яких — мала шістьох вихованців із порушеннями зору та незрячих. У 2024 році жінка стала лавреаткою VI Національної премії “Найкраща Українка у професії — 2024”.
Олена Єсип розповіла Суспільному про свій музичний шлях, навчання дітей та волонтерську діяльність.
— Звідки бажання викладати музику дітям?
— Це за покликом серця. Я в музиці все життя — починаючи від Зорянської школи мистецтв. Я навчалася на двох відділах — грала та бандурі та фортепіано. Потім вступила у Рівненський фаховий коледж на хоровий відділ, була переможницею шоу “Західний регіон”, який проводився у 2005 році. Це дало мені можливість навчатись на державному місці в РДГУ на кафедрі естрадної музики. Після цього мене запросили на роботу в Клеванську музичну школу. Нині я там старша викладачка вищої категорії. Також п’ять років працювала за сумісництвом у Спеціальній школі № 1 керівником вокального ансамблю “Квіти України”.
— Які предмети викладаєте та з якими дітьми працюєте?
— Викладаю сольний спів, також працювала з хором певний період. Зараз я керівниця зразкового дитячого ансамблю “Горицвіт”. Оскільки сусідами школи нашої є спеціальна школа, ми співпрацюємо. Дітки з порушення зору або незрячі приходять до нас навчатися. В моєму класі сольного співу є шість таких діток за вісім років.
“Коломийка для ЗСУ” у виконанні ансамблю “Горицвіт”.
— Як шукаєте підхід до дітей з інклюзією?
— Це все за покликом серця, на моїх відчуттях. Бог дає такі можливості — я їх використовую. Я люблю працювати, музику. Мені подобається, коли діти потім ідуть навчатися в музичні заклади й саме з музикою пов’язують своє життя. Робота з інклюзією — це моя насолода, ці діти потребують підтримки. Я роблю максимум, щоб їх чули й знали.
Мій учень Сергій Броновицький в Німеччині уже два роки. Дитина там навчається, ми працюємо дистанційно. Ця дитина — гордість мого класу. Я подавала Сергія на премію, яка відбулася в Києві у 2023 році. Він став лауреатом премії “Діти — гордість України”.
Ось така дитина, яка не бачить, не має батьків, дитина-сирота. Таким дітям треба більше педагогів, які могли б допомогти розкрити їх потенціал. Це дуже важливо сьогодні.
Сергій Броновицький виконує пісню Макса Барскіх “Буде Весна”.
Минулого року ми з Сергієм були лауреатами міжконтинентального конкурсу на радіо “Етно FM”, яке в Каліфорнії. Наша пісня досі там в ротації.
Пісня виконана дуетом Олени Єсип та Сергія Броновицького, яку транслюють на каліфорнійському радіо.
— Розкажіть про свою волонтерську діяльність
— Я волонтерка БФ “Скарбниця Надії”. Так сталося, що під опікою фонду були мої вихованці — дівчинка, яка перемогла онкохворобу, а тепер уже і хлопчик — Артем Мельничук. Вони познайомили мене з керівницею фонду Мар’яною Ревою ще п’ять років тому. Мені дуже хотілося бути корисною. Завдяки підтримці директорів закладів у Клеванській громаді, нам вперше в громаді вдалося організувати концерт-ярмарок. Ми зібрали приблизно 30 тис. гривень і за ті кошти купили Артему слуховий апарат. Онкохвороба вразила його органи та погіршився слух. Фонд закупив другий апарат.
Також я була кураторкою акції “Копійки рятують життя” на підтримку фонду. У Зорянській та Клеванській громадах зібрали понад сто тисяч гривень. Зараз я опікуюся скриньками, які розташовані на території громади, отримала дозвіл від підприємців, аби їх розставити.
— Які враження від участі у премії “Найкраща українка у професії — 2024”?
— Я відчула, що потрібно не зупинятися, а йти далі. Такі заходи мотивують й зараз нам важлива така підтримка, це ресурсність. Мені приємно, що, можливо, і я когось надихаю. Це цінно, я не зупиняюся й буду рухатися далі.