Наступне фото проекту благодійного фонду “Скарбниця Надії” “Я-переможець!”.
Це нашаподяка людям, які допомагають дітям долати рак. Завдяки лікарям, медсестрам, донорам, жертводавцям, волонтерам ці неймовірні фото через кілька років після хіміотерапії стали реальністю.
Мама Олі Кондратюк Таня Кондратюк сама вийшла з нами за зв`язок. Ми не були знайомі з дівчинкою, бо вона проходила лікування до того як перша наші волонтери прийшли у відділенні онкогематології. Мама сама розповіла про лікування та перемогу своєї доньки.
“Оля була дуже здоровою дитиною, ніколи не хворіла, виявили ми пухлину, коли вона вже була розміром 10*13 см. Олі було 5 років. Це був 2007р. Рівненські хірурги наполягали щоб ми оперувалися негайно і в Рівному, але ми поїхали в Київ, пухлина виявилася неоперабельною, нам призначили 6 доопераційних блоків хімії (які ми проходили в Рівненській дитячій онкогематології), пухлина піддалася, зменшилася та капсулювалася, в Києві нам зробили операцію, подвійну, один хірург вирізав пухлину та її ложе, нирку, наднирник, і два торокальних хірурга вирізали метастази з легень, з однієї легені метастази зникли після хімії, з іншої вирізали. Хірургам велика вдячність, бо вони прооперували ті метастази, які показало КТ.
Ще й вручну прощупали легеню і знайшли ще 2 маленькі вузлики. Після операції на 5 день нас виписали, і ми поїхали в Рівне. Ми мали 11 курсів хімії і водночас опромінення. Волонтерів тоді ще не було, гроші, донорів ми все шукали самі, було дуже важко, але Богу слава за Його милість.
Дитина була мала, особливо не розуміла наскільки в неї складна ситуація, тому була весела та бадьора, оскільки у відділені були такі ж діти (на той час 7 онкохворих на відділення це було багато), тому на рахунок волосся вона особливо не переживала, бачила що інші дітки такі самі. В грудні 2008 року ми закінчили лікування, вірніше ми не пішли на останній 11 блок хімії, бо з кожним наступним блоком організм відновлювався все гірше, перед 11 блоком ми зібралися в лікарню, але цілу ніч я мала кошмари, на ранок ми вирішили не їхати в лікарню, і тоді Оля сказала, що вона так боялася останньої хімії, і молилася щоб її не було. Зараз Оля в 9 класі, минулого року закінчила музичну школу по класу фортепіано, зараз (ми ходимо в протестантську церкву) вона займається з маленькими дітьми на уроках з вивчення Біблії, а також веде дитячу співанку (займається з підлітками і окремо з малими дітьми), також у молоді є свій невеликий гурт, Оля там співає.”
Дякуємо всім, хто домоміг Олі подолати хворобу!
Дякуємо фотографу Taras Melnichyk та фотостудії THEFIRst studio !
Дякую Юрій Яцюк за величезну допомогу в реалізації проекту.
#фонд_Скарбниця_Надії
#РакНеВирок
#РакДурак