Наступне фото проекту благодійного фонду “Скарбниця Надії” “Я-переможець!”.
Це наша подяка людям, які допомагають дітям долати рак. Завдяки лікарям, медсестрам, донорам, жертводавцям, волонтерам ці неймовірні фото через кілька років після хіміотерапії стали реальністю.
Мама Олі Кондратюк Таня Кондратюк сама вийшла з нами за зв`язок. Ми не були знайомі з дівчинкою, бо вона проходила лікування до того як перша наші волонтери прийшли у відділенні онкогематології. Мама сама розповіла про лікування та перемогу своєї доньки.
“Оля була дуже здоровою дитиною, ніколи не хворіла, виявили ми пухлину, коли вона вже була розміром 10*13 см. Олі було 5 років. Це був 2007р. Рівненські хірурги наполягали щоб ми оперувалися негайно і в Рівному, але ми поїхали в Київ, пухлина виявилася неоперабельною, нам призначили 6 доопераційних блоків хімії (які ми проходили в Рівненській дитячій онкогематології), пухлина піддалася, зменшилася та капсулювалася, в Києві нам зробили операцію, подвійну, один хірург вирізав пухлину та її ложе, нирку, наднирник, і два торокальних хірурга вирізали метастази з легень, з однієї легені метастази зникли після хімії, з іншої вирізали. Хірургам велика вдячність, бо вони прооперували ті метастази, які показало КТ. Ще й вручну прощупали легеню і знайшли ще 2 маленькі вузлики. Після операції на 5 день нас виписали, і ми поїхали в Рівне. Ми мали 11 курсів хімії і водночас опромінення. Волонтерів тоді ще не було, гроші, донорів ми все шукали самі, було дуже важко, але Богу слава за Його милість. Дитина була мала, особливо не розуміла наскільки в неї складна ситуація, тому була весела та бадьора, оскільки у відділені були такі ж діти (на той час 7 онкохворих на відділення це було багато), тому на рахунок волосся вона особливо не переживала, бачила що інші дітки такі самі. В грудні 2008 року ми закінчили лікування, вірніше ми не пішли на останній 11 блок хімії, бо з кожним наступним блоком організм відновлювався все гірше, перед 11 блоком ми зібралися в лікарню, але цілу ніч я мала кошмари, на ранок ми вирішили не їхати в лікарню, і тоді Оля сказала, що вона так боялася останньої хімії, і молилася щоб її не було. Зараз Оля в 9 класі, минулого року закінчила музичну школу по класу фортепіано, зараз (ми ходимо в протестантську церкву) вона займається з маленькими дітьми на уроках з вивчення Біблії, а також веде дитячу співанку (займається з підлітками і окремо з малими дітьми), також у молоді є свій невеликий гурт, Оля там співає.”
Дякуємо всім, хто домоміг Олі подолати хворобу!
Дякуємо фотографу Taras Melnichyk та фотостудії THEFIRst studio !
Дякую Юрій Яцюк за величезну допомогу в реалізації проекту.
#фонд_Скарбниця_Надії
#РакНеВирок
#РакДурак