Ми зустрілись з її мамою в маленькому коридорчику і чекали Лізу поки їй робили КТ. Дуже гарна, спокійна, з гарним стриманим, дуже акуратним макіяжем жінка. Я ж спізнилась на цю зустріч, який там макіяж, і так норм.

Я дивилась на неї і не могла зрозуміти як цієї мами так виходить. Вона спокійно розповідала мені історію своєї 10-річної доньки Лізи і в мене мороз йшов по спині від усвідомлення того, скільки всього переживають мами і яка в них неймовірна сила. Вона показувала мені фотографії, розповідала який протез ставили її Лізі, пояснювала що ось такий вигляд має зараз місце операції. І мені було страшно. Не від фото, хоча вони дуже страшні. Від того, що мама сама дома робить перев`язки своїй дівчинці, бо возити її через день в лікарню далеко, дорого і небезпечно. продовження… Допоможіть Лізі