Благодійний фонд Скарбниця Надії

У Рівненський обласний центр служби крові, на вулиці Степана Бандери, 31, щодня приходять кілька десятків донорів, аби здати кров.

Кров потрібна завжди пацієнтам в онкогематології, опікових відділеннях, пологових будинках і не тільки. Її майже ніколи не буває достатньо на 100%. А зараз, в період коли багато людей хворіє, ситуація з донорами критична. І мова не лише про рідкісні групи, а про всі.

Центр служби крові у Рівному – наразі єдиний в області, де можна здати кров. У районах її вже не беруть. Частині людей тепер стало складно добиратись.Тож аби хоч трохи покращити ситуацію з донорами у Рівному, ми зібрали історії рівнян та донорів з області, які регулярно приходять у центр служби крові та дарують свою кров тим, кому вона дуже необхідна.

Ми хочемо донести, що здавати кров зовсім не страшно, не боляче, а благородно та корисно для самопочуття.

Сподіваємось, ці історії надихнуть когось на простий, але такий важливий вчинок, який без перебільшення рятує життя.

Артем Алексєєв, Рівне. Лікарняний клоун. Здає кров 12 років. Має 3+ групу. 

Артем Алексєєв вперше став донором у 2010 році. Це вийшло випадково, коли комусь зі знайомих потрібна була кров. З того часу упродовж 12 років він регулярно з певними перервами через стан здоров’я здає кров. У звичку ця справа увійшла, як він став займатись лікарняною клоунадою.

– Під час регулярних виходів в онкологічне відділення до дітей ми бачили, як дітям капають або кров, або плазму. Тоді я почав активно долучатись до донорства, адже щотижня бачив, наскільки багато потрібно її дітям. Також я розумів, що ця потреба є і для дорослих. Наприклад, в опікових відділеннях треба колосальну кількість донорів. Одного разу, десь три роки тому, ми шукали на один день 50 людей. І саме такі речі щоразу включали тумблер того, що донорство потрібне і це дуже важливо, – розповідає донор.

За його словами, в середньому на тисячу людей у світі потрібно 33-34 донації. В Україні реальна цифра значно менша. У залежності від міста це 12-13, максимум 14 донацій на 1000 людей. Аби покрити всі потреби в нас в країні на тисячу людей потрібно 44-45 донацій. Поки ця цифра нереальна. У Рівному є пул регулярних донорів, але витягнути на собі всю потребу вони не можуть. Аби покращити ситуацію волонтери залучають друзів та ведуть промоцію своїми силами.

– Всі, хто хоча б раз ходив зі мною здавати кров, зараз є регулярними донорами, якщо дозволяє здоров’я. Навіть ті, хто з медичних причин не може здавати кров, завжди ходять підтримати один одного, особливо якщо хтось йде перший раз. Наприклад, за минулий рік завдяки дописам у соцмережах я залучив десь 16 людей, – розповідає Артем.

Артем Алексєєв також ініціював 31 грудня акцію, аби перед святами зібрати кров на запас. Прийшло 100 людей та ще двоє здали плазму. Крові вистачило на 4-5 днів і потреба знов стала актуальною.

Артем розповідає, що в пункт здачі крові завжди іде з хорошим настроєм:

– Я для себе так думаю, що з яким настроєм я її буду здавати, з таким настроєм вона зайде іншій людині. Після здачі я себе відчуваю завжди добре, під кінець дня трішечки сонливим. Але, наприклад, наступних 3-4 дні, коли оновлюється кров, я відчуваю себе дуже піднесено і маю багато сил та натхнення.

Ольга Щербина, Рівне. Модераторка групи “Рівняни дарують”. Має групу 3+. Здає кров близько 5 років. 

Ольга вперше здала кров 5 років тому. Каже, просто відгукнулася на пост у фейсбуці про адресну допомогу. Почитала про процедуру та зрозуміла, що протипоказів немає, і так потрапила на першу свою процедуру.

Зараз рівнянка не просто регулярно здає кров, а й стала координаторкою проєкту #кровуподарунок.

– 22 листопада в фейсбук-спільноті “Рівняни дарують” стартував проект #кровуподарунок. Перший раз кров здало 8 людей, другий раз, 13 грудня, уже 12 людей, а вже 28 січня аж 16 людей стали донорами! Ми здаємо кров для пацієнтів відділення дитячої онкогематології і надзвичайно пишаємося цією ініціативою. На кожен похід до станції залучаються спонсори і серед донорів влаштовується розіграш приємних подарунків. Плануємо збирати таку групу рівнян щомісяця і надалі, – розповідає Ольга Щербина.

Ольга переконую, що потрібно здавати кров, адже це не боляче, не шкідливо, не важко, не страшно, але при цьому це надзвичайно важливо:

– Важливою цю справу вважаю,  тому що розумію – це рятує життя. По суті, для всіх нас це лише маленька частинка, яка доволі швидко відновлюється, а для реципієнта іноді це є питанням життя чи смерті.

Тарас Давидюк, рівненський журналіст, скаут, колишній розвідник ЗСУ. Має 1+ групу крові. Здає кров 9 років. 

Вперше Тарас здав кров у червні 2013 року. Його загітувала подруга-пластунка Оксана Шевчук. Вона, будучи ще старшокласницею, організувала пластунів Рівного на щорічні здачі крові до Дня донорів.
– З тої пори здаю кров регулярно. Часом сам, часто відгукуюсь на заклики та організовані здачі від благодійного фонду «Скарбниця надії». Інколи бачу потребу друзів, то теж стараюсь відгукнутись. Організовано здавав кілька разів кров, вже як служив у армії – тоді ми здавали кров на потребу шпиталів. Роблю це тому що можу. Потреба в крові є постійною, людям це життєво необхідно. Тому закликаю здавати кров всіх, хто не має медичних протипоказань. Допомагати іншим – це правильно. Добрі справи робити не боляче, – розповідає Тарас Давидюк. 

Наталія Ярмолович, Острог. Учителька та “Лікарняний клоун”. Має 2+ групу крові. Донорський стаж – 2 роки. 

Наталія вперше здала кров 2 роки тому 1 червня у День захисту дітей. Це був період локдауну під час першого карантину через коронавірус. Донорка розповідає, що саме лікарняні клоуни “підбили” зробити перший крок. З того часу кров здає регулярно.

А цього року у свій день народження Наталія приїхала до Рівного з Острога, аби вчергове здати кров. Каже, хотіла показати, що це абсолютно не страшно і не проблематично, як здається на перший погляд.

– Якщо немає протипоказів, то 450 мілілітрів – це не так багато для здорової людини, а для когось це ціна  життя. Особливо для тих дітей, які лежать в онковідділенні, для жінок у пологовому будинку, для тих людей, які мають опіки… Інколи одна доза рятує життя людини! Тому я думаю, найбільша мотивація – рятувати людське життя. Бо не завжди все залежить від грошей. Можна мати гроші, але якщо немає крові у банку це може бути кінець… – каже Наталія.

За її словами, у нас мало закликів до здачі крові, мало рекламних кампанії та піару, немає інформації по місту на білбордах, мало повідомлень у ЗМІ. Тому волонтерам доводиться мобілізувати свої сили та шукати донорів самостійно.

 – У нас лишилась лише одна станція – у Рівному. По районних центрах вже не здають кров, тому це ускладнює ситуацію. Бо треба їхати, потратити кошти на дорогу, хоча сама здача крові займає зовсім небагато часу. Більшість людей здає один раз через те, що кров треба комусь своєму. Тому ми всіма силами поширюємо інформацію, закликаємо, підтягуємо нових людей, – розповідає Наталія Ярмолович.

Олександр Корнійчук, колишній заступник голови Рівненської облради. Здає кров 4 роки. Має 3 – групу крові. 

Свою історію донорства розпочав близько 4 років тому. Зараз здає кров щодва місяці й каже, що якби можна було частіше, робив би це частіше. На одну з останніх процедур взяв з собою сина-третьокласника Іллю, який дуже хотів побачити процес. Ілля отримав позитивні враження, а батько впевненість, що з його сина виросте майбутній донор.

Історія донорства у житті Олександра Корнійчука почалось зі святкування річниці благодійного фонду “Скарбниця Надії”:

– Коли під час святкування розповідали історії порятунку онкохворих діток, велику роль відвели саме донорам. Розповідали, яка кров рідкісна, якої бракує, що потрібно популяризувати донорство. Був такий дуже яскравий приклад, коли почали на сцену виходити дітки, які вилікувались (їх переможцями називають), разом з ними викликали донорів, які їм здавали кров. І тоді я подумав, а чого я чекаю. Буквально за тиждень підготувався та пішов здавати кров. З того часу здаю постійно раз на два місяці.

Величезну роль, за словами донора, відіграє колектив Рівненського центру служби крові:

– Це просто неймовірні люди, які своїми жартами, посмішками, побажаннями гарного дня роблять так, що туди хочеться повертатись знову і знову. Там медики дуже позитивні і цим позитивом тебе заряджають.

З часом Олександр Корнійчук своїм прикладом став популяризувати ідею та залучати знайомих до цієї справи. Так дехто з друзів вже є постійними донорами.

– Тут треба зрозуміти, що не тобі воно потрібне, а комусь. Тут абсолютно немає нічого важкого. Це процедура, яка займе буквально 40 хвилин – годину. А одна доза крові – 450 мл – може врятувати до трьох життів. Якщо людині критично потрібна кров, це просто велика справа! Бо частинкою себе ви рятуєте світ, рятуєте діток, рятуєте дорослих. Це просто неймовірні відчуття, які підштовхують на добрі справи, – мотивує Олександр Корнійчук.

Рівненський обласний центр служби крові працює з понеділка по п’ятницю з 8.10 до 15.00 за адремою: м. Рівне, вул. Степана Бандери, 31. Контактний телефон: 067 363 41 44. 

Важливо! Обов’язково потрібно взяти з собою документ, що посвідчує особу. Не забудьте паспорт громадянина України та ідентифікаційний код.

Деталі на Рекрутер Донорстворівне.

Джерело – charivne.info

Ваша email-адреса не буде опублікована. Обов'язкові поля позначені *

*