Життя 16-ти річного Віталіка практично нічим не відрізнялось від його однолітків. Звичайний хлопчина з села Дядьковичі Рівненського району навчався в школі, грав в футбол, мріяв, вступив до училища, щоб здобути спеціальність будівельника. Поставив ціль продовжувати вчитися далі та здобувати більш глибші знання в даній професії. Для Віталія алгоритм «мрія→бажання→ціль=досягнути» – це звична справа. І ніхто не задумувався, ані Віталій, ані батьки та рідні, що в життя хлопця прийдуть тяжкі випробування під діагнозом лімфома.
Хворобу виявили, коли хлопець потрапив в напівсвідомому стані до реанімації. Діагноз став шоком для Віталіка та його близьких. Перші слова, які юнак промовив, коли прийшов до свідомості: «Мамо не хвилюйся, я буду жити». Але питання «що робити? чому ми? де брати кошти на тривале та болісне лікування?» знову й знову турбують Віталикову маму. Батьки охоплені розпачем. Та і юнака хвороба вибила зі звичного студентського життя.
Спілкуючись з Віталієм відчуваєш впевненість, яка горить в ньому. Впевненість, що переживши реанімацію, він буде жити далі. В очах хлопця сяє жага до життя. Це взагалі чиста та світла душею молода людина, з якою можна говорити про все і водночас ні про що.
Вже в реанімації хлопцеві стали проводити хіміотерапію, бо ж тільки від неї лімфома, яка не давала вільно дихати, могла зменшитись. Слава Богу, що майже одразу став помітний результат такого лікування. Віталік став вільніше дихати, і згодом його перевели у відділення онкогематології. Тут він буде проходити подальше лікування.
Мама Віталіка була змушена звернутись по допомогу, адже за перші тижні вже витрачено чималі кошти. Щоправда вже тоді Віталіку прийшли на допомогу студенти з рідного училища та мамині співробітники. Але тривале лікування вимагатиме великих витрат. І простій сільській родині воно не по кишені.
Зазвичай медичний персонал, волонтери, родичі намагаються підбадьорити онкохворих та вселити в них надію на одужання. А от 16-ти річний Віталій своєю силою волі підкоряє всіх оточуючих у відділенні онкогематології. Його спокійний та цілеспрямований характер націлений на повне та швидке одужання. І всі ми можемо підтримати юнака своїми молитвами та фінансово. Вчора Віталік вже продовжив хімію і йому необхідні наступні супроводжуючі ліки:
Квамател 20 мг фл. – 1 уп.
Кокарбоксилаза 50 мг амп. – 1 уп.
Осетрон 4 мг амп. – 1 уп.
Глюкоза 5% 200 мл – 24 фл.
Фізрозчин 200 мл – 24 фл.
Мама хлопця працює фасувальницею на приватному підприємстві. Відповідно і дохід родини мізерний, самотужки намагались витягнути лікування, а попереду ще тривалі випробування хворобою. Будь ласка, допоможіть Віталію подолати хворобу!
Контактні дані
Юлія Кутик (координатор) – (097) 93-807-54
Реквізити для надання допомоги
УКРСИББАНК
БФ “Скарбниця Надії”
ЄДРПОУ 37685693
р /р 26009336789200
АТ “УкрСиббанк”
МФО 351005
Призначення платежу – добровільна пожертва для Вітрука Віталія
КАРТКА ПРИВАТБАНК
Картка № 5169 3305 0192 5611
(картка відкрита на голову фонду «Скарбниця Надії»,
Кутик Юлію Миколаївну, і прив’язана до поточного рахунку фонду)
Призначення платежу – добровільна пожертва для Вітрука Віталія
ПРИВАТБАНК
БФ “Скарбниця Надії”
ЄДРПОУ 37685693
р / р 26007054713460
КБ “ПриватБанк”
МФО 333391
Призначення платежу – добровільна пожертва для Вітрука Віталія
