Ось ці фото надихнули на наш проект “Я – переможець!”. І рік по тому ми маємо чимало історій перемог та дивовижних фото.
Щиро дякуємо всім причетним до цього проекту! Окреме “дякуємо” Саша Ткач та Antonio Shumaher за цей “поштовх”! продовження… “Я – переможець!”

Наступне фото проекту благодійного фонду “Скарбниця Надії” “Я-переможець!”.
Це нашаподяка людям, які допомагають дітям долати рак. Завдяки лікарям, медсестрам, донорам, жертводавцям, волонтерам ці неймовірні фото через кілька років після хіміотерапії стали реальністю.

Мама Олі Кондратюк Таня Кондратюк сама вийшла з нами за зв`язок. Ми не були знайомі з дівчинкою, бо вона проходила лікування до того як перша наші волонтери прийшли у відділенні онкогематології. Мама сама розповіла про лікування та перемогу своєї доньки.

“Оля була дуже здоровою дитиною, ніколи не хворіла, виявили ми пухлину, коли вона вже була розміром 10*13 см. Олі було 5 років. Це був 2007р. Рівненські хірурги наполягали щоб ми оперувалися негайно і в Рівному, але ми поїхали в Київ, пухлина виявилася неоперабельною, нам призначили 6 доопераційних блоків хімії (які ми проходили в Рівненській дитячій онкогематології), пухлина піддалася, зменшилася та капсулювалася, в Києві нам зробили операцію, подвійну, один хірург вирізав пухлину та її ложе, нирку, наднирник, і два торокальних хірурга вирізали метастази з легень, з однієї легені метастази зникли після хімії, з іншої вирізали. Хірургам велика вдячність, бо вони прооперували ті метастази, які показало КТ. 

продовження… “Я-переможець!”: Таня Кондратюк

Наступне фото проекту благодійного фонду “Скарбниця Надії” “Я-переможець!”.

Це наша подяка людям, які допомагають дітям долати рак. Завдяки лікарям, медсестрам, донорам, жертводавцям, волонтерам ці неймовірні фото через кілька років після хіміотерапії стали реальністю.

Про фото цієї дівчинки запитувало найбільше волонтерів. Катруся Журик стала рідною для багатьох людей. Величезна кількість людейдопомагали вирвати дитину з лап хвороби.

Навіть крізь роки я можу згадати як я познайомилась з дівчинкою і її батьками. В палаті на ліжку сидить заплакана трирічна кульбабка з величезними темними очима. Так, саме кульбабка. В Катрусі було кучеряве жовтеньке волоссячко. Карі очі дівчинка взяла від брюнетки-мами, а світле волосся від блондина-тата. З дитиною в палаті молоденька мама на останніх місяцях вагітності і тато, якому на вигляд років 20. Мама плаче, а тато каже що буде лежати з дитиною в лікарні, бо дружині скоро народжувати. Думаю собі: “Тут старші люди не завжди витримують, а такий молодий хлопець швидко скине дитину на бабусю і поїде додому”. продовження… “Я-переможець!”: Катруся Журик